Війна спровокувала запит на вивчення історії про боротьбу за незалежність, тому наразі зростає кількість обізнаних з постаттю Романа Шухевича та УПА.

Про це сказала наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» і автор біографії Романа Шухевича Олеся Ісаюк під час круглого столу в Укрінформі, де презентували соцопитування щодо обізнаності українців про постать Романа Шухевича і Українську повстанську армію.

«Війна спровокувала запит на вивчення історії про боротьбу за незалежність. Зростає кількість обізнаних з постаттю Романа Шухевича та УПА, втім для формування стійких уявлень та опірності до совєтських та російських міфів потрібна ще тривала робота істориків та медіа», — вважає вона.

Ісаюк зазначила, що у своєму дослідженні «Справа Романа Шухевича: політична міфологія у дослідженнях науковців» продемонструвала приклади впливу сформованих радянською пропагандою міфів та стереотипів на тексти сучасних західних дослідників про біографію Романа Шухевича і про історію українського визвольного руху. Вона додала, що проаналізувала історію формування негативного стереотипу про Шухевича і УПА і роль у цьому радянських, а потім російських спецслужб.

«Коли я ознайомилася з публікаціями, то проявилися певні спільні риси, які повторюються у різних варіаціях, і вони не залишають місця для сумнівів у тому, що ми маємо справу з цілеспрямованим просуванням певного комплексу. Професор Олександр Мотиль назвав це неорадянською історіографією. Йдеться не просто про встановлення переваги однієї точки зору над іншою, а про нелегітимні засоби українського визвольного руху і особливо створення української державності, оскільки левова частка атак спрямована проти людей та обставин, пов’язаних з проголошенням Акту відновлення української державності у Львові у червні 1941 року», — зазначила Ісаюк.

За її словами, у публікаціях західних авторів усе зводиться до кількох основних проблем, які можна сформулювати запитаннями:

— чи можна трактувати тимчасову співпрацю українського визвольного руху з Німеччиною в роки Другої світової війни як колаборацію з нацистами, чи все ж ідеться про суто прагматичний і, зрештою, невдалий, пошук союзника з тих, які були?

– чи потрібно вважати ідеологію ОУН та ОУН(б), як одну з її частин після розколу, фашистською і якщо так, то наскільки?

– чи є підстави звинувачувати український визвольний рух, точніше ту його частину, яка представлена ОУН і УПА, у співучасті в масових убивствах євреїв у рамках Голокосту?

Як вважає Ісаюк, значним недоліком публікацій західних авторів про український визвольний рух і його діячів є те, що вони майже повністю побудовані на цитатах зі спогададів і мають схильність до ігнорування документальних свідчень, зокрема, ідеологічних постанов, наказів і розпоряджень.

Читайте також: Після Революції Гідності зросла кількість звернень до архіву СБУ щодо репресованих родичів

Як повідомляв Укрінформ, згідно з соцопитуванням, більшість українців знають про командира Української повстанської армії Романа Шухевича і ставляться до нього позитивно.