Пошук екзопланет сьогодні — це одна з сфер, що найбільш активно розвиваються в астрономії. Швидко з’ясувалося, що тільки в нашій галактиці можуть бути десятки мільярдів планет — у середньому по одній на кожну зірку в Чумацькому Шляху. А в такому обсязі завжди є місце для чогось дуже незвичайного. І вчені знайшли екзопланету, якої за всіма відомими нам законами не повинно було існувати.

Планета 8 Ursae Minoris b з приблизною масою Юпітера з орбітальним радіусом наполовину менша від відстані від Землі до Сонця була виявлена ​​в 2015 році групою південнокорейських астрономів, що згодом дозволило зірці та планеті отримати корейські імена: Пекду (Baekdu) і Халла (Halla) найвищих гір на Корейському півострові. Наявність екзопланети Халла у зірки Пекду було визначено коливанням доплерівського зміщення. У таких випадках зірка та планета обертаються навколо загального центру мас, і зірка то рухається в наш бік, то відлітається від нас, що видно за змінами спектральних ліній у її світлі.

Багаторічні спостереження за системою показали, що коливання доплерівського усунення однозначно відповідає присутності масивного об’єкта на орбіті навколо зірки і не може бути помилкою, що іноді трапляється у таких випадках. Інакше висловлюючись, планета Халла — це помилка у вимірах. Планета справді існує, але в той же час її не повинно було бути, як показали інші дані.

Справа в тому, що зірка Пекду знаходиться на стадії спалювання гелію, що також показав спектральний аналіз її випромінювання. Це означає, що вона пройшла стадію скидання оболонки, яка відбувається після того, як весь водень у її ядрі перетворився на гелій – тоді ядро ​​стискається, а оболонка розширюється у сто або більше разів, поглинаючи та знищуючи все на своєму шляху. Через мільярди років подібне станеться з нашим Сонцем і тоді Меркурій, Венера та Земля будуть знищені у нашій системі. Але як у такій ситуації могла вціліти екзопланета у далекій зоряній системі?

Щодо цього вчені запропонували два варіанти розвитку подій. По-перше, якщо раніше система була подвійною, то розширення оболонки більш старої зірки могло б «впертись» у молодшу зірку і скидання було б обмежене порівняно невеликим простором. По-друге, екзопланета могла утворитися вже після скидання оболонки із зірки з її речовини. У будь-якому випадку обидва процеси вимагають поєднання досить рідкісних умов, щоб один із них став реальністю. Але планета – ось вона! Вона є і це факт, що вкотре нагадує нам, що у Всесвіті достатньо куточків, де може відбуватися таке, що нам і не снилося.

Источник: vsviti.com.ua