У контексті заборони у Росії Свідків Ієгови ще смішніший вигляд сають сподівання, що Росія буде виконувати якісь рішення судів щодо захисту прав кримських татар та українців у Криму.

Росія відверто йде шляхом протиставлення себе “західним цінностям”. Зокрема, віротерпимості.

Це вже не політтехнологія, це ідеологія. Ідеологічний базис режиму, й, очевидно, вони на цьому не зупиняться. Не можуть зупинитися.
Будуть забороняти релігії, викреслювати зі списку народи, переслідувати тощо.

І це, до речі, виразна ознака переходу до тоталітаризму.

До того ж, “тоталітаризму” не як метфори, а як реальної політичної моделі. Бо основа тоталітаризму не у формі організації державної влади. Це – деталі. Основа в ідеї, що держава може визначати, як жити людям у дрібницях. Що їсти. Де мешкати. У що і як вірити тощо.

Звісно, феномен російського медійного неототалітаризму ще потребує дослідження, але його основні параметри вже кристалізувалися.

По-перше, це негативна ідеологія. Вони вже не прагнуть до перебудови світу на комуністичних засадах, а просто відкидають усе західне у плані ідей (але не відкидаючи форму та технічні досягнення).

Роль “хунвейбінів” режиму виконують слухняні медіа, що постійно “накручують” громадян.

Держава приділяє велику увагу релігійним питанням і намагається використовувати релігію як інструмент політичного впливу, що протиставляє неототалітаризм “класичному модерному” тоталітаризму Німеччини або СРСР Сталіна.

Найголовніше ж, що це все треба досліджувати, а дослідження – поширювати у світі, де ще продовжують жити мріями вчорашнього дня, де проґавили народження нового “Левіафана” із старих політичних форм.