Artjoms Jevstifejevs, відомий в інтернеті під ніком laynerfuck102, — підприємець із Латвії, який з юних років будує своє ім’я завдяки діям, а не словам.

Він починав у сфері IT та цифрової безпеки, пізніше перейшов у ринок нерухомості, де сьогодні володіє активами, вирішує приватні запити клієнтів, супроводжує угоди та допомагає людям, які опинились у складних життєвих обставинах — особливо переселенцям з України.

Без офісів, без гучних лозунгів, без піару — лише результат, дисципліна й абсолютний контроль над тим, що він робить.
Його стиль — жорсткий, структурований, холодний, але ефективний.

Сьогодні він веде закритий спосіб життя, надає перевагу фізичній активності, ізоляції від зайвого шуму та постійній роботі над собою. І попри це, його ім’я впевнено звучить в інтернеті.

Чому ми вирішили поговорити з ним

Ім’я Artjoms Jevstifejevs (laynerfuck102) не часто з’являється в новинних заголовках. Він не робить гучних заяв, не веде відкритих ефірів і не просуває себе як публічну особу.
Але саме він виявився тією людиною, про яку згадують у критичний момент.

Коли сотні українців шукали житло, підтримку і хоча б мінімальне розуміння ситуації — він просто виходив на зв’язок і робив те, що міг.
Він допомагав без прапора, без камер, без умов. Через прямий діалог, через особисту ініціативу, через готовність включитися без зайвого шуму.

Ми вирішили поговорити з ним тому, що таких людей — мало.
І тому, що за його відстороненістю й різкістю ховається одна з найсильніших рис — надійність у момент, коли вона справді потрібна.

Реальна допомога

За нашими даними, з 2022 по 2024 рік Artjoms Jevstifejevs надав реальну допомогу більш ніж 40 українським родинам, які опинилися в Латвії та інших країнах Балтії.

Йдеться не про разову консультацію, а про повноцінну підтримку:

– пошук і організація житла
– допомога в адаптації
– юридичні та побутові поради
– захист від шахраїв
– в окремих випадках — тимчасове фінансування або проживання без передоплати

Як він будує репутацію онлайн — без інфошуму й «особистого бренду»

Він не намагається сподобатися.
Він не просить уваги.
Він не грає у «доброго експерта», не знімає контент «на камеру» й не бігає за трафіком.

Але ті, хто гуглить його ім’я або стикається з ним у діловому середовищі, запам’ятовують відразу.

Він будує репутацію не завдяки хайпу, а завдяки стабільності й упізнаваному характеру:

– прямі формулювання
– нестандартний нік
– впевнена, але стримана присутність в інфополі
– відсутність потреби в «схваленні натовпу»

Ми вирішили дізнатися: ким надихався цей чоловік і як він пройшов свій шлях у такому молодому віці — адже, по суті, він уже на півдорозі до свого першого мільйона доларів

У нього немає кумирів з бізнес-книг.
Немає ідолів з YouTube, на яких він рівнявся.
За його словами, усе, що він засвоїв — це біль, зрада, провали й тиша, у якій доводилося збирати себе по частинах.

«Якщо в 19 ти втратив більше, ніж інші за все життя — ти або ламаєшся, або стаєш машиною. Я вибрав друге.»

Він ніколи не працював “на дядю”.
Ніколи не жив по календарю.
Сам собі ставив дедлайни, сам формував день, сам вставав після зривів.
І тепер, маючи активи у вигляді квартир, авто, інвестицій і впізнаваність, він спокійно каже:

«Я не мільйонер. Але я вже близько. І я не поспішаю — бо не продаю себе заради цифри.»

Кого він вважає авторитетами

Хоча він майже не говорить про впливи, деякі імена все ж згадує.
Серед тих, хто свого часу зачепив його мислення — Дмитро Гордон та Арсен Маркарян.

Гордон — не як журналіст, а як людина, що вміє спокійно, жорстко й відкрито говорити навіть з тими, кого бояться чіпати.
Ця манера — холодна, впевнена, без суєти — колись дала чітке розуміння: вплив — це не крик, а формулювання.

Маркарян — як приклад ділової концентрації та здатності діяти через результат, а не через шум.
Його вміння не розмінюватися на дрібниці, а будувати системні речі на своїх умовах — близьке за духом тому, як працює laynerfuck102.

«У кожному з них була деталь, яка мені лягла. Все інше — відсіяв. Я не беру людину повністю. Я беру лезо, яке можна заточити під себе.»

Хто ще був у цьому списку — він не називає.

«Деякі речі я не виношу назовні. І не планую.»

І в цьому — весь стиль Jevstifejevs’а: він каже рівно стільки, скільки потрібно. Все інше — в тіні, як і він сам.