Вирішив трошки написати про те як починається та з чого складається цифрове суспільство.

От же останнім часом це стає самою топовою темою багатьох політиків, та громадських діячів.

На різноманітних конференціях, та форумах, розглядаються приклади країн де впроваджено цифровізацію. Та приводяться приклади того, як це вплине або вже вплинуло на розвиток країни в цілому.

Особисто для себе я не бачу глобальних змін цифровізації в країні. Але, якщо раніше ми було повністю OFF-Line середовищем, то зараз на рівні деяких установ ми стали ON-Line.

Тепер нам потрібно переходити на наступний крок, поєднання цих систем та ще більше впроваджувати трансформацію на всіх рівнях.

Треба поєднати всі державні установи, місцеві органи, в один цифровий кластер. Це призведе до оптимізації процесів, зменшення пливу людини, на жаль десь можливо потрібно буде закрити ці установи та міністерства.

От же, що таке цифровізація?

В першу чергу це глибинні майбутні зміни у суспільстві, на підприємствах та у бізнесі.

Що таке кроки вперед? Це як найшвидше прийняття рішень, завдяки зменшенню ланцюжків системи, та поєднання інформації.

От же ми отримуємо інструмент прийняття швидких прозорих рішень, не втрачаючи час.

Ми кажемо багато про демократичне суспільство, саме цифровізація, це крок до розбудови майбутнього демократичного суспільства.

Ми кажемо про кримінал, колекторів, рейдерів, на жаль поки існує не прозора система, всі ці кримінальні елементи можуть почувати себе як риба у воді у недосконалому законодавчому полі.

Цифровізація, відкритість реєстрів, платформ з даними, це крок до детінізація кримінальних угруповань та відкриття різноманітних схем особливо з нерухомість або земельними шахраями. По суті, це елемент повної прозорості та відповідного контролю з боку суспільства за діями органів влади та не тільки.

Цифровізація неможлива без трансформації. Це не тільки впровадження нових технологій, обладнання та програмного забезпечення. В першу чергу, це спроба вибудувати суспільство яке навчиться користуватися цифровими даними, та буде довіряти цифровим даним.

Ми багато кажемо про цифрові процеси наприклад у Прибалтиці. Головним драйвером у цьому питанні, це саме довіра. Якщо у суспільства відсутня довіра до володільцю та розпоряднику державної інформації, тобто держави, суспільство не буде використовувати такі сервіси.

Тому першочергове питання щодо нових політичних інституцій, це збудувати саме ту довіру, щоб наше суспільство почало потрошку робити трансформацію у електронне середовище.

На мій погляд, це саме той виклик з яким зіткнеться новообрані політичні партії.

З часом якщо відбудуться процесси трансформації до електронного середовища, почнеться змінювати економіка. Буде сформовано попит на ці сервіси, ці зручності, і суспільство поступово почне користуватися цифровими сервісами, хочемо ми того чи не хочемо.

Наступить епоха цифрової економіки. Діяльність якої основана на саме на цифрових технологіях, на платформи яких прийде електронна комерція, бізнес, електронні гроші.

На жаль не все так просто як може здаватися.

В більшості міністерстві та відомствах не хочуть щоб наша країна ставала цифровою. Їм зручно знаходитися у полі оффлайнової країни, позіцінуючи себе як корисне відомство або міністерство.

Вони навіть не хочуть намагатися робити кроки щоб сприяти операторам будувати свої мережі.

Таким чином ми перейшли до головного питання цифровізації країни, фундамент любого цифрового суспільства це інфраструктура.

На жаль, маючи величезний потенціал з боку операторів провайдерів які будують свої електронні мережі, відбувається непорозуміння з боку підприємств усіх форм власності у питання виконування закону про доступ.

Від операторів вимагають або хабаря, або постійних відкатів.

Це пов’язано з тим, що отримав закон про доступ, оператори не отримали інструмент виконання закону. Оператор повинен відстоювати свої інтереси у суді, доводити практично всім підприємствам всіх форм власності, що діючий закон потрібно виконувати!

Сучасна проблематика, це крадіжки обладнання та кабельних мереж. Не працює судова система, навіть коли злочинця затримує поліція, на жаль в суді потрібно витратити величезних зусиль, щоб довести що це кримінальний злочин.

Нам потрібні відповідні зміни в законодавстві, деб було чітко визначено, що якщо це лінія зв’язку яку зруйнували, або обладнання яке було викрадено повинно негайно застосовано саме кримінальна відповідальність, без сірих відтінків таких злочинів.

Наприклад ІнАУ радить розглянути програму, зменшення а можливо і зупинення побудови мідних магістральних мереж у містах, або між містами.

Кабелі крадуть тому що там є мідь, на мідь існує попит, спроби зачинити пункти прийому міді на жаль як ми зрозуміли неможливо.

Крім того технології які працюють по міді як середовищі передавання не можуть конкурувати з технологіями які працюють по оптичним мережам а в деяких випадках і з бездротовими мережами.

Тому нам потрібно на національному рівні впроваджувати виключно кабельні оптичні мережі.

І на останок. Мене питають, з чого починати будувати мережі, будувати реєстри, робити сервіси?

Я вважав і вважаю, шо нам потрібна державна програма щодо підвищення рівня знання населення незалежно від віку, як користуватися цими сервісами, та що таке електронне середовище.

Саме маючи досвідчене обізнане населення ми зможемо зробити цю трансформацію.

Окремо хочу поділитися своєї мрією мати електронний банкінг документів фізичної особи.

Це коли держава, на своїх платформах ідентифікувавши вас, зберігає відповідні скановані електронні копії ваших паперових документів. Будь яких які ви побажаєте. Далі всі установи будь то банк, або інша державна установа наприклад МВД повинно у разі якщо ви прийшли оформити довідку а з вас вимагають копію паспорту, за вашою ідентифікацією отримувати з цього банку відповідно електронну копію.

На мій погляд це вже буде перший шлях до цифровізації, та на мій погляд цифровій зручності для мешканців країни.