Добіг рік прем’єрства Володимира Гройсмана. Україна за цей час ще більше занурилась у кризу. Але замість чесного «розбору польотів» і справжніх кадрових висновків влада підсовує народу символічну жертву – відставку голів Нацбанку та Фонду держмайна. Час підбивати справжні підсумки діяльності Кабміну Гройсмана.

Рік тому, виступаючи після призначення в Раді, прем’єр Гройсман заявив, що Кабмін за місяць розробить антикризовий план. Також він пообіцяв, що до кінця 2016 року уряд підготує план розвитку України на середньострокову перспективу. Перших же обіцянок прем’єр не дотримав – документи з’явилися пізніше. Але він не дотримав і більшості подальших обіцянок, якщо проаналізувати Програму уряду, що не балувала експертів цифрами, зате в достатку містила різні гасла.

Обіцяли судову реформу, «запровадження ефективної системи оцінювання діяльності суддів, вдосконалення механізмів притягнення їх до дисциплінарної відповідальності…» Тут немає чого коментувати. Усі все бачать самі.

Окрема тема – промислова політика. Тут було обіцяно «розвиток високотехнологічних виробництв, індустріальної та інноваційної інфраструктури, запровадження механізмів комерціалізації результатів наукових робіт». Усього цього – просто немає.

Що ж до енергетики, в якій було обіцяно «забезпечення прозорості встановлення тарифів та ефективної системи надання адресних субсидій» і «запровадження комерційного обліку ресурсів», – теж повний провал. Більшість українців як не мала, так і не має можливості (фінансової, або навіть технічної) встановити у себе в помешканнях звичайні лічильники і вимушена сплачувати скажені тарифи, які олігархи малюють «зі стелі».

Відчуваючи, що треба випускати пар суспільного невдоволення, влада сьогодні вдається до символічних жертв. У відставку йдуть голова Національного банку і керівник Фонду державного майна – другорядні фігури. Хоча країна потерпає від некомпетентності цілого уряду та парламентської коаліції (якщо, звісно, вона існує), яка ділить із ним відповідальність за розвиток держави! Не виконавши своєї програми, відповідальні політики добровільно йдуть у відставку. Наші ж не розуміють, що таке відповідальність в принципі.