Про це для місцевого телеканалу НТК розповіла голова БО «БФ «Автентика Гуцульщини» Марія Гринюк, передає Укрінформ.

«Для кераміста, якщо немає сировини, то немає нічого. Кілька років у нас прес не працював. Тобто ми не мали основного – переробки глини. Нам були потрібні фільтрувальні плити, а їх немає. Стрибнули, як кажуть, в останній вагон. Мені вдалося налагодити комунікацію зі Слов’янською міською радою. Так ми знайшли підприємців, які погодились продати зайве обладнання, яке їм не так сьогодні потрібне», — повідомила Гринюк.

За її словами, на обладнання довелось чекати тривалий час. Підприємці його вивезли до Дніпра. Допомогу в реалізації проєкту отримали від Міністерства культури та інформаційної політики.

«Треба налагодити процес виробництва глини. Адже глина у нас з покон віків була, є і її треба використовувати, бо вона найбільш придатна для виробництва», — запевняє Гринюк.

Читайте також: В Україні відновлять виробництво косівської кераміки — у регіон направили обладнання

Зазначається, що п’ять років поспіль на Гуцульщину глиняну масу возили через те, що на Косівщині вийшли з ладу машини для обробки місцевої сировини. Коштів на нове устаткування у майстрів не було, а від початку повномасштабної війни завозити глину зі східних регіонів стало небезпечно. Тому довелось придбати фільтр-плити та фільтраційну тканину для відновлення виробничого процесу в Косові. Наразі у Косівському керамічному цеху майстри запевняють, що з радістю повернуться до творчості з місцевої сировини.

У 2019 році косівську мальовану кераміку внесли до світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Традиція косівської розписної кераміки, до якої належать посуд, обрядові предмети, іграшки та плитка, виникла у 18-му столітті, досягши свого золотого віку в середині 19-го століття.