Ідея створити суспільне телебачення в Україні існує вже давно. На хвилі майданівських протестів у квітні три роки тому Верховна Рада прийняла проект закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення України». Згодом уряд ухвалив усі необхідні для створення суспільного мовника рішення, після чого цьогоріч у січні «Національна суспільна телерадіокомпанія України» стала юридичною особою.

І хоча це був дійсно важливий крок для створення суспільного незалежного телебачення в нашій державі, говорити про якісні зміни та успіхи поки що рано. І на це є ряд вагомих причин: монополізація мовника, недосконала система фінансування, відвертий дерибан коштів і непрофесійна реорганізація інформаційної машини.

«Закон про запровадження суспільного мовлення в Україні був поданий ще за часів Миколи Азарова. Відповідно до цього закону суспільне телебачення безпосередньо залежить від пануючих еліт, від уряду. Тобто про жодну незалежність телебачення тут мова не йде», — говорить Микола Голомша, лідер політичної сили «Патріот».

За його словами, мовника монополізують, що неприпустимо для суспільного формату телебачення: «Монополізацію дозволяє закон – наглядова рада при суспільному телебаченні має право на реорганізацію, тоді як насправді розпоряджатися нічим вона права не має. Фактично все в зосереджено в одних руках – це суцільний авторитаризм, згори диктують, що робити і як. Все в руках Аласанії, який прийшов, аби дерибанити кошти. До того ж як можна було його обирати вдруге? Зураба Аласанію обирали з порушеннями закону – його обрання фальшиве, адже всім вказували, за кого необхідно голосувати».

На думку Миколи Голомші, очільник суспільного телебачення не є компетентним, не має відповідного досвіду і навіть стратегічного уявлення про розвиток інформаційної машини.

«Весь конкурс із обрання очільника суспільного мовлення був фейковим, тоді як справжніх професіоналів виживають. Як же так – всюди проводять децентралізацію, а на суспільному – справжнісінька монополізація та авторитаризм?» — обурюється лідер партії «Патріот».

 «Аласанію взагалі треба притягувати за сепаратизм, — вважає Микола Голомша. — Якось до нього звернувся міністр оборони, щоб провести телемости між Україною і Кримом, так Зураб повідомив, що його канал такого не робитиме».

Окрім цього, наразі немає продуманого фінансування суспільного телебачення. Громадський телеканал повинен фінансуватися за схемою, яка діє у всіх розвинених країнах: 2/3 коштів – це гроші самих громадян, 1/3 – реклама, інші надходження та державні кошти.

«На сьогоднішній день виділили з держбюджету майже один мільярд, але є дефіцит — 300 мільйонів. Цього недостатньо для повноцінного розвитку суспільного телебачення, нам, аби отримати більше, доведеться стояти з простягнутою рукою перед владою», — говорить Голомша.

Суспільне телебачення не повинно функціонувати тільки на державних дотаціях, оскільки це суперечить його ідеї та формату незалежного мовника.

В Україні й досі немає чіткого концепту того, як зорганізувати суспільне телебачення та як створити якісне суспільне мовлення.

«Це просто суцільний дерибан і руйнація всього інформаційного механізму, це фактично ситуація, коли справжніх професіоналів змушували писати заяви про звільнення заднім числом, а не реформа», — говорить Микола Голомша.

Він зазначає, що зараз іде підготовка звернення до Президента України, до уряду, до голови Верховної Ради України і відповідного парламентського комітету, аби всі органи відреагували на фейковий конкурс, що проводився при формуванні наглядової ради і обранні очільника мовника.

«Необхідні зміни до закону – не повинно бути монополізації, руйнації і дерибану. Ми вже готуємо правки до законопроекту», — зазначив Микола Голомша.