У нас за 12 років війни з’явився реальний шанс змінити старі підходи і привести законодавство до вимог та запиту сучасних ветеранів, ветеранок і їхніх сімей

Країна знову підійшла до політичного роздоріжжя. Я не думаю, що мова йде про політичну кризу чи радикальне перезавантаження. Але рішення, які зараз будуть прийняті, визначатимуть стійкість суспільства, а також вектор розвитку окремих секторів: безпеки, економіки та держави в цілому. Перед тим, щоби визначатися, куди ми йдемо, варто зрозуміти – де ми зараз і що було зроблено. Сталість і прогнозованість управлінських процесів – головна ознака стабільності та ефективності.

НИНІШНІЙ СТАН ВЕТЕРАНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ. СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ

Мовою документів це виглядає так. У листопаді 2024 року держава вперше за час багаторічної війни отримала затверджену Державну стратегію ветеранської політики.

Документ дуже пов’язаний ще із двома документами стратегічного рівня: «Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони» та «Стратегія формування системи повернення з військової служби до цивільного життя». Поява цих документів – це об’єднання зусиль відповідальних за це відомств та громадськості. І це лише перший, але дуже очікуваний крок.

У згаданій вище стратегії було чітко акцентовано на трьох стратегічних цілях – посилення безпеки та оборони, відновлення людського капіталу, формування нової політики памʼяті та національної ідентичності довкола образу ветеранів.

Зупинюся детальніше – чому це важливо для забезпечення нашої подальшої боротьби?

Це ключова парадигма нової державної ветеранської політики. Врешті-решт держава не просто усвідомила, але й зафіксувала, що ветеранська політика – це, в першу чергу, про безпеку та оборону. По перше, значна частина ветеранів продовжують воювати. І від того, наскільки повно держава та громади розуміють та задовольняють їхні потреби, залежить ступінь мотивації продовжувати служити.

Цілком зрозумілою є теза, що ефективна ветеранська політика безпосередньо впливає на престижність військової професії. Це не тільки про соціальне забезпечення та реабілітацію. Це, в першу чергу, про Повагу та гідне ставлення. Чи треба говорити, що якби ми усвідомили цей факт хоча б на початку «великої війни», коли у чергах до ТЦК стояли ветерани, то пізніше, можливо, мали б зовсім інший рівень проблем з мобілізацією!?

Неочевидним для всіх є також те, що після завершення військової служби ветерани залишатимуться в резерві. Ми на цих людей будемо покладатися, коли будуватимемо нашу стратегію довготривалого стримування ворога, а також розбудови системи національного спротиву всередині країни. Варто згадати, що досвід ветеранів буде вкрай важливим під час набуття спроможностей нашими міжнародними партнерами.

Виходячи із цих цілей і завдань, ми дуже чітко розуміємо, що цей документ потребує якісної реалізації. Так з’являється завдання розгорнути систему супроводу.

ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ

Система супроводу як у військовому, так і в цивільному середовищі

У серпні 2024 року Уряд приймає дві постанови, розроблені Міністерством у справах ветеранів та Міністерством оборони України, які фактично поклали початок роботи фахівців із супроводу ветеранів у цивільному середовищі та офіцерів і сержантів служб супроводу у військовому середовищі.

Їхня ефективна робота та взаємодія і мають скласти основу тієї самої наскрізної або «безшовної» системи підтримки як під час служби, так і пізніше – під час переходу від військової служби до цивільного життя. А можливо, і в зворотному напрямку.

На сьогодні в Україні працює 2700 фахівців супроводу ветеранів у громадах, 440 фахівців у лікарнях. Це лише в підпорядкуванні Міністерства у справах ветеранів. У секторі безпеки й оборони – розгорнута власна система супроводу. Нещодавно ми отримали міжвідомчий наказ між МОУ та Мінветеранів щодо протоколів взаємодії фахівців між собою.

Звісно, ця система буде набирати обертів ще значний період часу, але на сьогодні вже є професійний стандарт, функціональні обов’язки за напрямками, система навчання та підвищення кваліфікації, професійна супервізія.

Запитаєте, чому так упевнено пишу? Бо команда “Рестарту” реалізовує все це спільно з Міністерством у справах ветеранів.

До речі, розповідаю про унікальний український досвід розбудови цієї системи на всіх міжнародних майданчиках, де буваю.

Ветерани та ветеранки, їхні родини – драйвери появи нових сучасних програм, які в майбутньому можуть стати моделлю для всіх.

Профільне відомство, спільно з іншими міністерствами, розробило та відпілотувало цілу низку нових інструментів:

• експериментальні послуги у сфері відновлення здоров’я: послуга з абілітації, довготривалий медичний догляд, естетична хірургія для ветеранів з важкими пораненнями, реабілітація ветеранів та ветеранів із залежностями.

• великий крок зроблено в напрямку систематизації житлових програм для ветеранів, ветеранок та членів родин. Модернізована програма ЄОселя для ветеранів, реалізуються програми для ветеранів-ВПО, фінансуються житлові програми для ветеранів з інвалідністю І та ІІ груп, програми по оренді житла. Стимулюється розробка та реалізація інших житлових програм за принципом державно-приватного партнерства та співфінансування.

• Робиться робота в напрямку розвитку інструменту ветеранських просторів різних форм власності – державних, комунальних, громадських організацій. Стандартизується робота таких інституцій, розробляється окрема послуга.

• Важливою є зміна парадигми взаємодії Мінветеранів з органами регіональної та місцевої влади. На Всеукраїнському діалозі «Громади – ветеранам 2026» у Рівному представники Мінветеранів чітко заявили, що будуть наполягати на розбудові комплементарної ветеранської політики на всіх рівнях. Це означає, що місцеві програми мають бути приведені у відповідність до бачення Державної ветеранської стратегії та її плану реалізації.

НОВЕ ВЕТЕРАНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У нас за 12 років війни з’явився реальний шанс змінити старі підходи і привести законодавство до вимог та запиту сучасних ветеранів, ветеранок та їхніх сімей.

Складна і досить системна робота, яка перебуває під постійним тиском з боку політиків та загрозою проникнення популізму. Дуже складно розробити на експертному рівні якісний документ, а потім захистити його в непростій адвокації як із ветеранами і членами родин, так і з політиками, яким завтра доведеться йти на вибори. Те, що експертна спільнота зараз у діалозі з Мінветеранів, комітетами Парламенту та окремими депутатами працює над цим – факт.

Це очевидно не все, що відбулося у сфері ветеранських справ. Я зосередилася лише там, де ми співпрацюємо або залучені. Але цього більше ніж достатньо аби зрозуміти масштаб запущених процесів, які не можна зупинити. Чи означає це, що все вдалося? Звісно, ні. Є величезний масив завдань, які потрібно виконати. Але шлях осилить той, хто йде.

Я не знаю, чи прочитає цей текст майбутній прем’єр-міністр або його команда, але мені хотілося б розуміння від тих, хто прийматиме рішення, усіх наслідків зупинки процесів.

За нагоди, щира подяка від мене Юлії Свириденко за емпатію, проактивність і підтримку всього, що відбулося в нашій сфері. Також окремо дякую теперішньому складу Міністерства у справах ветеранів за все, що зроблено і дуже сподіваюся на збереження сталості процесів.

Оксана Коляда, ветеранка, голова правління ГО “Платформа відновлення людського капіталу. Рестарт”, голова спілки “Коаліція ветеранських просторів”

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства