Два роки тому Україна остаточно та безповоротно приєдналася до Єдиної енергетичної системи Європи. Це сталося 16 березня 2022 року. З того часу й до сьогодні — наші електромережі є одним цілим з мережами Німеччини, Франції, Польщі, Італії та загалом 39 європейських країн.
Ми покінчили з радянським минулим і стали частиною Європи. Цілком ймовірно, що саме в цю дату 16 березня в майбутньому ми будемо відзначати український день енергетика.
Ми досягнули своєї загальнонаціональної мети — покинути пострадянську енергосистему та стати повноправною частиною великої енергомережі ЄС.
Що нам — українцям, енергетикам, загалом державі — дає інтеграція до енергомережі ЄС крім реалізації нашої національної ідеї бути частиною Європи? По-перше, це безпека. Під час ракетного терору й масштабного руйнування енергосистеми нам вдавалося балансувати в тому числі завдяки імпорту й екстреній аварійній допомозі.
По-друге, ми отримали доступ до гігантського ринку. ENTSO-E — об’єднання європейських операторів. Це 532 мільйони споживачів, понад 1 000 ГВт потужності. Для порівняння, сьогоднішнє споживання електроенергії в Україні не перевищує 18 ГВт в пікові сезони.
Це розвинений ринок з колосальним рівнем конкуренції, прозорості й ефективності. Приклад і орієнтир для наших реформ, для повної імплементації всіх європейських законів, правил і норм.
Україна може заробляти значні кошти, поставляючи на європейський ринок свою електроенергію. Мова в перспективі йде про сотні мільйонів, а то й мільярди доларів доходу країни, а відповідно державного бюджету.

Найскладніша зима — попереду. Енергетика вимагає рішень

Нам як країні багато що потрібно зробити, аби наш енергетичний ринок досяг такого ж рівня розвитку, як, наприклад в Німеччині. Тобто скоріше втілити європейське законодавство, скасувати адміністративні перепони, лібералізувати ціни й остаточно об’єднати наш енергетичний ринок з великим енергетичним ринком ЄС.
Ми маємо чітку дорожню карту, як це робити, які норми та правила імплементувати. Нам не потрібно «вигадувати власний велосипед», а просто треба зробити так, як у наших партнерів на Заході.
До 2030 року ми здатні збільшити наші «зелені» потужності з 9 до 30 ГВт і стати ключовим постачальником струму для країн Європи. До війни «зелена» енергетика була лідером по залученню інвестицій в країні. Як внутрішніх, так й іноземних.
Навіть під час війни ми продовжуємо будувати нові «зелені» електростанції. Для споживачів інтеграція з ЄС означає вищу якість послуг. Більш стрімке оновлення міських і регіональних електромереж.
Підвищення надійності електропостачання, а в стратегічній перспективі — навіть зниження вартості послуг за рахунок конкуренції. Два роки тому почалася нова ера української енергетики.
Ми назавжди порвали з пострадянською ворожою енергосистемою. Ми стали невід’ємною частиною енергомережі ЄС. Настала ера свободи, незалежності й прогресу. Наскільки вона буде успішною та проривною — залежить, в першу чергу, від нас самих.
Від нашої рішучості й здатності провадити європейські реформи. Але уже сьогодні всім очевидно, що здійснилася багаторічна мета України — назавжди покінчити з прив’язаністю до російської пострадянської енергосистеми, отримати справжню енергетичну незалежність й рухатися в майбутнє разом з європейськими союзниками і партнерами.