Регулювання державою цін на бензин і дизпаливо обґрунтоване, але, попри війну, далеко не всі роздрібні оператори дотримуються обмежень.

Про це в коментарі Укрінформу сказав голова комісії з питань нафтогазового комплексу Громадської Ради при Міненерго Сергій Сапєгін.

Однією з причин постійних проблем паливному ринку України, які виникали й раніше, і які війна тільки підсилила, Сапєгін назвав надлишкову роздрібну інфраструктуру у цьому сегменті. За оцінками Науково-технічного центру “Психея”, для забезпечення споживачів пальним Україні достатньо буде вдесятеро менше АЗС, ніж є зараз. І це — не маленькі бюджетні автозаправки з мінімальними витратами на експлуатацію, а потужні комплекси, що потребують коштів на оновлення обладнання, оренду землі, великий штат співробітників тощо.

“З урахуванням довготривалої тенденції будівництва великих автозаправних комплексів з різноманітною інфраструктурою послуг і високими накладними витратами, таких комплексів на ринку дуже багато, й цю надлишкову складову власники мереж закладають у вартість пального, що обумовлює високі роздрібні ціни на стелах АЗС”, — пояснив Сапєгін.

Читайте також: Подолання паливної кризи: справа днів, тижнів чи місяців?

За його словами, те, що конкуренція не призвела до виходу з ринку “зайвих” гравців, означає насправді відсутність належної конкуренції між АЗС. Тому регулювання цін державою обґрунтоване. При цьому, попри війну, далеко не всі роздрібні оператори дотримуються запроваджених державою обмежень.

“Тут і пряме порушення вимог щодо цін, і паливні картки з вищими цінами, і непрозорі системи “лояльності”. Я вже не кажу про обмеження прав споживачів продажем 10 і навіть 5 літрів пального на одне авто, що веде не тільки до зайвих втрат пального в чергах, а й до роздмухування ажіотажного попиту. І якщо в мирний час – це лише адміністративні правопорушення, то у воєнний – схоже на мародерство”, — переконаний експерт.

Окрім прямих наслідків російської агресії, Сапєгін пов’язує нинішній дефіцит пального з неефективністю ринку. Поміж причин — те, що держава давно відсторонилася від проблем паливного ринку. На початок війни не було створено мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів для забезпечення силових відомств в особливий період.

“Зберігання палива не розглядали як систему, що має забезпечувати Збройні сили. Дозволи на будівництво нових нафтобаз надавалися там, де хотіли комерсанти. Безпеку зберігання пального й захищеність від ракетних ударів взагалі до уваги не брали. Це створило ризики втрат пального в умовах військових дій”, — вважає Сапєгін.

Читайте також: Підстав для подорожчання пального до 50 гривень і вище немає – експерт

Як повідомлялося, одним із наслідків російської агресії стала паливна криза в Україні. Оскільки до війни значну частину потреб у бензинах і дизпаливі країна задовольняла за рахунок постачань із росії та білорусі. Ще 10% імпортувала з Литви (через білорусь), стільки ж — завозила морем. Тепер ці маршрути втрачено. А для переорієнтування ринку на закупівлі пального в Європі потрібен час – зокрема, через проблеми з транспортуванням. Окрім того, ворог цілеспрямовано нищить об’єкти паливної інфраструктури, атакуючи бази зберігання автозаправних мереж, продуктопроводи та виробничі потужності українських НПЗ.

18 березня набрав чинності закон, яким тимчасово скасовано акциз на пальне та знижено ставку ПДВ з 20% до 7% на період дії воєнного стану.