9 марта 1814 года родился великий украинский поэт – Тарас Григорьевич Шевченко. В дни потрясений, революций и войны Кобзарь как никогда актуален. Сегодня в его строках украинцы обретают силу, веру и воодушевление.

Поэзия Кобзаря актуальна в любое время, однако сейчас, когда Россия напала на Украину и начала полномасштабную войну, цитируют Шевченко буквально все.

В честь дня рождения Кобзаря, afisha.bigmir.net подготовила подборку стихов Тараса Шевченко о России, москалях и Украине.

Тарас Шевченко; фото: pixabay.com

Стихи Тараса Шевченко: 

КАТЕРИНА

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине…

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ Божий,

Мусить погибати.

Серце в’яне співаючи,

Коли знає, за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть — ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Згнущаються вами.

***

СОН

(Комедія)

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки, —

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята. «Нехай, — каже, —

Може, так і треба».

Так і треба! бо немає

Господа на небі! 

А ви в ярмі падаєте

Та якогось Раю

На тім світі благаєте?

Немає! немає!

Шкода й праці, схаменіться.

Усі на сім світі —

І царята, і старчата —

Адамові діти.

І той… і той… А що ж то я?

Ось що, добрі люди:

Я гуляю, бенкетую

В неділю і в будень.

А вам нудно! жалкуєте!

Єй-богу, не чую.

І не кричіть! Я свою п’ю,

А не кров людськую!

***

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

***

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю.

***

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

Ось де, люде, наша слава,

Слава України!

***

Ляхи були, усе взяли,

Кров повипивали!..

А москалі і світ божий

В путо закували.

***

Як москалі срібло, золото

І свічі забрали

У Покрові; як козаки

Вночі утікали.

***

Отак подивишся здаля, на москаля-

І ніби справді він людина,

Іде собі, мов сиротина,

Очима – блим, губами – плям,

І десь трапляється хвилина,

Його буває навіть жаль,

А ближче підійдеш – скотина!

***

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем ‘я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

***

Україно, Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,

заплаче серденько!