Оля Старовойт (меценатка, волонтерка, громадська та культурна діячка) і Соціальний Центр «Перспектива — Оболонь» відзначили жінок Оболонского району столиці авторськими подяками «Непереможна».

«Ще влітку я презентувала пісню з назвою Непереможна. Пісня «Непереможна» розповідає про силу духу українських жінок, майже про кожну з нас. А нещодавно з Соціальним Центром «Перспектива — Оболонь» ми вирішили створити однойменні авторські подяки та відзначити важливих для нас жінок, сильних, нескорених, як наша країна.

Ми плануємо цю ініціативу робити на регулярній основі, дякувати жінкам за їх «непереможність» та більше розповідати про кожну.» — Поділилась Оля Старовойт.

Світлана Германюк, багатодітна мати

Чи дійсно можна стверджувати, що кожна українка є непереможною?

«На мою думку, кожна українка дійсно є непереможною. Життя підтверджує: наші жінки нескорені, сильні духом, мужні та витривалі. Ми віримо у перемогу, підтримуємо наших воїнів, наближаємо цей день кожна на своєму місці: хтось донатами, хтось молитовно, хтось шиє або плете. Де ще в світі юні дівчата свідомо йдуть на війну, відкладаючи свої мрії? Де жінки в умовах нестачі ресурсів на світ дають життя новому поколінню? Так, українки непереможні, як і наша рідна Україна»

Лариса Максименко, матір захисників: сина спецназівця та доньки-парамедика

Чи дійсно можна стверджувати, що кожна українка є непереможною?

«Я б хотіла вірити, що це правда. Однак, відповісти на це питання однозначно не можу. У нас є жінки, які демонструють величезну силу і незламність, вірять у найкраще і йдуть до кінця. Проте, є й ті, кому важко триматися. Та я переконана, що більшість українок, незважаючи на всі труднощі, знаходять в собі сили підтримувати один одного та боротися за нашу країну»

Оксана Литвиненко, тактичний медик, багатодітна мати, яка добровольцем пішла на фронт

Як вам вдається поєднувати материнство з військовою службою?

Поєднувати материнство з військовою службою — це виклик, але я отримую величезну підтримку від мого чоловіка, який завжди поруч. Наразі гаджети також відіграють важливу роль у нашому житті: я завжди на зв’язку з дітьми, можу навчати їх, підтримувати в будь-якій ситуації. Це дає мені відчуття близькості, навіть коли я далеко.

Лариса Дасік, волонтерка, мати двох синів, які зараз на фронті

Чи складно бути матір’ю двох мужніх синів, які несуть службу на фронті?

«Так, це надзвичайно складно, але потрібно триматися. У мене два сини: старший Володимир і молодший Дмитро. Володимир без вагань пішов в АТО у 2015 році. Чекати на звістки від нього було важко, тому я почала допомагати нашим військовим, збираючи їм продукти і медикаменти. Коли він повернувся, на душі стало легше. Дмитро також вирішив йти служити, як тільки йому виповнилося 18 років. Він сказав, що хоче захищати Україну, як і брат. Це було шокуюче, але потрібно було триматися. Дмитро пройшов курс молодого бійця та підписав контракт, теж пішов на фронт. Чекати на звістки знову дуже важко. Особливо важливо було дізнатися, що один з моїх синів поранений, тоді я кинула все, придбала квитки на потяг та поїхала до них, щоб підтримати і обійняти, сказати, як я пишаюся ними»

Лідія Іщук, мама-вихователь Дитячого будинку сімейного типу

 Що вас надихає і надає сил?

«Надихають мене діти. Я мама-вихователь у дитячому будинку і наразі виховую п’ять дітей, а на початку війни їх було дев’ять. Я живу для них, щоб дати їм освіту, впевненість і стабільність у житті. Наші діти — це наше майбутнє, і я розумію, що лише ми можемо виховати їх гідними людьми, які піднімуть нашу і допоможуть їй процвітати».