Укрінформ наводить повний текст звернення.

До швейцарців

Шановний пане Президенте, дорогий Ігнаціо!

Я вітаю усіх швейцарських друзів України! Вітаю увесь народ Швейцарії!

Я вдячний вам за підтримку нашого народу. 

Вдячний за те, що захищаєте свободу разом з усіма, хто її цінує.

Це дуже важливо зараз. У наш час. Час особливий. 

І особливо важливо – від вас.

Коли терор став національною ідеєю однієї з найбільших держав світу. Основою їхньої зовнішньої політики.

Коли злочини тероризму вчиняє не якийсь маргінал чи група осіб і не організація, а держава. Яка має ядерний арсенал.

Коли постійний член Радбезу ООН свідомо руйнує все те, для чого будували ООН. Розвʼязавши проти нас жорстоку, криваву, безглузду війну.

Але все ж – ми зараз маємо шанс. Шанс показати не тільки Росії, але і будь-якому агресору у світі, будь-якій державі-терористу, що війна зруйнує не жертву, а того, хто з нею прийшов.

І, можливо, це останній шанс для людства – зупинити війни. Зупинити державний терор.

І я кажу зараз вам. Швейцарії. Державі, яка має дуже довгу історію миру. І ще довшу історію впливу. У багатьох сферах – вирішального впливу на світ.

Ще до того, як я став Президентом, я думав – яким би хотілося бачити життя наших любих українців.

Я часто бував у вашій країні. І добре знаю, як ви живете. І одного разу, стоячи біля Шийонського замку, я запитав у своїх друзів – ми були однією компанією — а чому ми не можемо саме так жити? 

Такий рівень життя мати. На такому рівні, на високому. І з такою ж свободою. Такими дружніми громадами. І з такою впевненістю у власних силах.

І мені щиро хотілося, щоб українці жили як швейцарці, я казав. Щоб могли спільно вирішувати усе про власне, своє життя. Про свою землю. Не чекаючи чогось від політиків, зайвих слів, а голосуючи на референдумі.

Щоб могли бути впевнені попри всі фінансові кризи у світі, що їхня держава – вона все витримає і залишиться лідером. Лідером довіри, лідером стабільності. Мрією для усіх людей. Успішних, не дуже – неважливо, якого рівня, просто для всіх людей.

Щоб українці могли, як швейцарці, відчувати, що вони живуть у справжніх громадах, які дбають про спільне для всіх – про благо для кожного.

Можливо, для вас це все звичні речі. Для нас це реформи. І це шлях, який ми проходимо і ми хотіли пройти.

І ми приймали відповідні закони. Щоб все це працювало. Ми давали можливості. Можливості нашим людям.

Щоб з часом ми прийшли до життя, до рівня життя, як у вас. 

І ми робили це. Поки не настав чорний день. 24 лютого. День початку повномасштабного російського вторгнення на нашу землю, в Україну.

І тоді все змінилось. 

Змінилось для кожного з нас і кожної, змінилось для українців. Впевнений, змінилось для всіх європейців. І змінилось для усіх світових демократій. 

Змінилось і для вас.

Я вдячний вам і вашій державі за те, що ви підтримали нас у такий складний час. Що ви не залишились осторонь. І не сказали – що все це не про вас.

Бо, насправді, неможливо залишатись осторонь від того, що у 21-му столітті, у центрі Європи, на мирні міста летять сотні ракет та авіабомб.

Неможливо залишатись осторонь, коли армія найбільшої – хоч і тільки за розмірами – держави світу спрямовує увесь свій вбивчий потенціал на руйнацію нас – руйнацію лікарень, звичайних шкіл, церков, університетів, пологових будинків, житлових кварталів.

Неможливо бути байдужими, коли вбивають дітей. Станом на сьогоднішній ранок російська армія вбила 112 українських дітей.

І так само, як мені хотілося, щоб українці жили як швейцарці… Так само я хочу, щоб ви – були і стали як українці. В боротьбі проти зла.

Щоб не було питання про банки. Про ваші банки. Де зберігаються гроші всіх тих, хто розв’язав цю війну.

Це болісно і це неприємно. Але це – також боротьба проти зла.

Щоб було повне заморожування активів цих людей, їх рахунків – це потрібно. Це є велика боротьба, і ви це можете. 

Я хочу, щоб ви стали українцями, які відчувають, що це таке – коли руйнують цілі міста, мирні міста. Руйнують за наказами тих, хто любить жити у громадах – різних, європейських, у ваших громадах, у прекрасних швейцарських громадах. 

Хто насолоджується нерухомістю у вашій державі.

І це було б справедливо – позбавити їх цього привілею. Позбавити того, що вони забирають у нас.

І я хочу, щоб ви були, як українці, в питанні про бізнес. Про бізнес, який працює в Росії попри усе. Попри цю війну.

Попри усіх наших вбитих дітей. Попри вбитих людей. Попри зруйновані міста. Як наше місто Маріуполь, героїчний Маріуполь, який вже тижні знаходиться у повній блокаді. Уявіть собі — без їжі, без води, без електрики. Просто під бомбами.

«Good food. Good life». Хороша їжа. Хороше життя. Так звучить слоган компанії Нестлє. Вашої компанії, яка відмовляється залишати Росію. І навіть зараз – коли звідти лунають погрози ще іншим ще іншим країнам Європи. Вже не тільки нам. Коли звідти лунає вже навіть і ядерний шантаж, з боку Росії.

І я хочу, щоб всі ви, швейцарці, стали зараз – як всі ми, українці. Я хочу, щоб ми з вами зараз не втратили наш спільний шанс.

Шанс повернути мир, шанс зупинити будь-які війни у світі. Бо коли Швейцарія з вами – ви точно успішні. Бо коли Україна з вами, ви точно міцні.

Минулого року ми домовлялись про велику конференцію з паном Президентом вашої країни. Конференцію в Лугано. Заради трансформації економіки, заради реформ України. 

Вона мала відбутись у цьому липні. Як і черговий саміт перших леді та джентльменів.

І я вірю, я знаю, що ми можемо їх провести. В цьому році. На вашій землі. 

Заради відновлення й розвитку України. Заради того, щоб ви мали нагоду знову і знову проявляти все те найкраще, що є у ваших серцях. У наших серцях.

В серцях усіх тих людей, хто бореться за свободу і бореться за життя.

Вдячний вам. Вдячний Швейцарії!

Слава Україні!

Фото: ОП