Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 9 серпня 2023 року.

1. ЗС РФ під феєрверки потроху залишаються без штанів
2. Навіщо Шойгу плани «окупації українцями Західної України»
3. «Місто-побратимський трофей» Кадирова
4. Чого варті путінські світові рейтинги

ЗС РФ під феєрверки потроху залишаються без штанів

«У ніч на 9 серпня була спроба прольоту на місто двох бойових БПЛА. Обидва збиті ППО. Один у районі Домодєдово, другий – Мінського шосе», — повідомив мер Москви Собянін. І коли пропаганда вже готувалася до ранкових реляція про «черговий терористичний удар по мирних росіянах з боку київського режиму» – у підмосковному Сергієвому Посаді стався справжній вибух.

НАСПРАВДІ, на це чергове «піротехнічне шоу» пропаганда відреагувала по-сталінськи. Наприклад, Мардан пише: «Я навіть не знаю, яка версія гірша. Якщо у завод влучив український БПЛА, це погано, звісно. Але війна є війною. Все зрозуміло. А от якщо на території військового заводу, що входить до держкорпорації «Ростех» у воєнний час роблять салюти до 9 травня, то це просто за межею того, що в принципі можна пояснити. Точніше, це один із тих сюжетів, які пояснюють популярність Сталіна в сучасній Росії».

Сталінські методи боротьби з подібними шоу просуває й «політолог» Марков: «Це не БПЛА ЗСУ. Кажуть цей завод, крім військової продукції, робив для підробітку ще й піротехніку до салютів. Ось вона й вибухнула. Наш рідний барак небезпечніший за ворога. Тому люди вимагають від Кремля зробити нашу державу сильнішою і повчитися в чомусь у Сталіна. Щоб перемогти».

Зважаючи на те, що ввечері 9 серпня у військовій частині в Ставропольському краї загорівся ще й речовий склад (площею 300 м²), то зміцнювати «рідний барак» Путіну доведеться ще довго. Ну, а тим часом його армія потроху залишається без штанів, і що символічно – переможних салютів. Про «стелс-бомбардувальники Посланник» взагалі говорити нема чого. Послання Путіну летять буквально з усіх боків.

Навіщо Шойгу плани «окупації українцями Західної України»

Якщо відеохітом 9 серпня стала феєрична «бавовна» в 75 км від Москви, то цитатою дня – слова міністра оборони РФ про те, що є «план створити польсько-українське з’єднання для окупації Західної України».

А якщо серйозно, то бездоказову маячню про плани Польщі окупувати західні області України, крім Путіна, вже просуває і Лукашенко, який також оголосив, що «розчленування України для нас неприйнятне».

Чути про «звільнення» заходу України в той час, коли росіяни ледь утримують під окупацією території її сходу та півдня, досить дивно. Але така вже паралельна реальність, в якій нині перебуває Москва. 

Хоча у тому ж спічі про «плани окупації українцями Західної України» Шойгу чи не вперше офіційно визнав: «серйозним дестабілізуючим фактором, є вступ до НАТО Фінляндії, і в перспективі — Швеції. На фінській території ймовірно розміщення додаткових військових контингентів і ударних озброєнь НАТО, здатних на значну глибину уражати критично важливі об’єкти на північному заході Росії».

Тому все це західноукраїнське планування Шойгу, а також його визнання, що НАТО критично наблизилося до кордонів РФ, очевидно лягає в русло останніх ініціатив Кремля щодо готовності до оголошення нової мобілізації.

«Місто-побратимський трофей» Кадирова

9 серпня російські ЗМІ повідомили, що Грозний і Маріуполь стали «містами-побратимами». Ватажок так званої «ДНР» Пушилін при цьому послався на «досвід Чеченської Республіки в ліквідації наслідків останньої війни».

НАСПРАВДІ, ця новина символічна не тільки через криваві історичні паралелі: Грозний, як і Маріуполь, був дощенту зруйнований в ході штурму російською армією. В обох містах росіяни вбили десятки тисяч мирних мешканців.

По суті, це чергове підтвердження того, що окупований Маріуполь Путін віддав Кадирову. Одне із яскравих свідчень — місцевий металургійний комбінат імені Ілліча, який (на відміну від «Азовсталі») не був повністю зруйнований росіянами. На його центральному вході вже красується «Ахмат-сила». 

Нагадаємо, ще у лютому стало відомо, що частка в російській мережі будівельних маркетів OBI та компанії в «ДНР», яка претендує на відновлення металургійного комбінату імені Ілліча, перейшла бізнесмену, який пов’язаний із поплічниками Кадирова.

Звати цього комерсанта Валід Корчагін (колись мав прізвище Геремєєв). Його батько – заступник керівника Мінбуду окупованої Чечні Вахіт Геремєєв. Усі вони – родичі правої руки Кадирова – Адама Делімханова – відомого своєю заявою на тлі палаючої адмінбудівлі «Азовсталі»: «Спецоперацію зі знищення та очищення Маріуполя можна вважати завершеною».

Звичайно, Корчагін-Геремєєв — зіц-голова. Головний бенефіціар – Кадиров. І саме в такий спосіб він і отримав свій «місто-побратимський трофей» у знищеному Маріуполі.

Чого варті путінські світові рейтинги

Пропаганда 9 серпня радісно повідомила, що Путін перемагає в опитуванні за рівнем поваги до світових лідерів.

Натомість 9 серпня один із найповажніших інститутів вивчення громадської думки Gallup оприлюднив підсумки справжньої, а не «соцмережної», соціології. Тема опитування: 15 публічних фігур, які користуються популярністю в американської аудиторії.

На першому місці спадкоємець британської корони принц Вільям: 59%; На другому – президент України Володимир Зеленський: 57%; на третьому місці перша леді США Джилл Байден: 49%. Путін став останнім зі скромними 5% підтримки та вбивчими 90% негативного ставлення серед усіх без винятку (демократів, республіканців і нейтральних) американців.

Це рекордно низький для президента РФ результат за всі роки проведення таких замірів, до списків яких Путін вперше потрапив ще 21 рік тому.

Натомість за результатами опитування Gallup, опублікованого в березні 2023-го, кількість американців, які позитивно ставляться до України, досягла рекордно високого рівня – 68%. Порівнюючи з тогорічним показником, він зріс на шість, а відносно 2020 року – на 11 пунктів.

Путінські «перемоги» у рейтингах справді варті підмосковних салютів.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки