Президент США Дональд Трамп не раз і не двічі заявляв, що в України «немає карт у цій війні». Від неділі тільки лінивий не згадував уже про ті карти й козирі, бо блискуча спецоперація СБУ й кількість уражених літаків РФ тягнуть на жирного туза. «Операція України проти Росії є сигналом про початок ери війни з використанням безпілотників. Хтось сказав, що Україна не має жодних козирів. Він довів, що це неправда», – так висловилися в X-акаунті Відомства розвідки і спеціальних завдань Ізраїлю (Моссад). 1 червня Київ провів таємну операцію, яка може перекроїти баланс сил, вважають у The Telegraph.

І з таким бекграундом наша делегація прибула до Стамбулу для проведення чергового раунду перемовин. Про переговори між Росією та Україною в Туреччині на цей момент ще нічого не відомо, але навряд чи вони приведуть до прориву, як це вже пророкували у The Times. Хай так, але обставини, відколи очільник російської переговорної делегації Володимир Мединський вирік своє знамените «Ми можемо воювати вічно, а ви?» дещо змінилися і наші вороги та партнери мали б це якось врахувати.

БУЛИ Б ПЕРЕМОВИНИ СПРАВЖНІМИ – БУВ БИ Й ЕФЕКТ

Недарма мирні перемовини з Росією експерти та медіа неодноразово називали виставою, імітацією – попри те, що формально процес рухається, на перемир’я як таке ми не розраховуємо. «Не очікую результатів від перемовин, все говорить про те, що росіяни не готові йти на якісь поступки, а наполягатимуть далі на своїх ультиматумах і сподіватимуться, що західні партнери тиснутимуть на Україну», – вважає експерт з міжнародних питань Станіслав Желіховський. Росії важливо тягти далі час, імітуючи переговорний процес, щоб Дональд Трамп не дав вказівку запровадити жорсткі санкції проти неї і вторинні проти її партнерів. Від Стамбулу можна очікувати хіба що черговий обмін полоненими, що, безумовно, важливо, але – не елемент реалізації плану перемир’я як такого.

«Путін ще сподівається здійснити літній прорив на фронті, а вже в другій половині року, закріпившись на нових ділянках, йти на перемовини і диктувати свої вимоги по-максимуму, – говорить він. – Але, гадаю, після спецоперації 1 червня він таки сильно занервував». Бо Росія, на думку Желіховського, блефує, заявляючи на різних майданчиках, що готова воювати безкінечно. А тепер є привід замислитися, чи варто взагалі затягувати  війну – хтозна, де й коли відбудеться новий удар і чи не доведеться з часом йти на переговори вже не з позиції ультиматумів, а таки у пошуку компромісів. «Може, хоч запалу в їхньої делегації буде трохи менше, бо минулого разу вони поводили себе абсолютно безпардонно, погрожуючи захопленням нових регіонів тощо, – міркує експерт. – А останні події змусять їх відкоригувати хай не вимоги, але принаймні поведінку, і росіяни так чи інакше стануть більш зговірливими – якщо не в Стамбулі, то на інших майданчиках».

Навряд росіяни в чомусь поступляться під враженням «пакунка Малюка» – це не в стилі Путіна, впевнений Максим Яковлєв, кандидат політичних наук, завідувач кафедри міжнародних відносин і директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії. Переговорний процес від початку видавався безперспективним, хоча б уже тому, що склад російської делегації виглядає знущально. Але добре, що Україна вкотре прокомунікувала західним партнерам: російська пропаганда каже, що ми програємо війну? Це неправда, бо сили та ресурси навіть на складні операції у нас є. «Добре, що досі немає натяків на роздратування від партнерів, мовляв, Україна зриває перемовини. Бо ми ж погодились на 30-денне перемир’я, хоч РФ не погодилась і тягне незрозуміло що, – говорить експерт. – Але такий наратив пропагандисти вже озвучували – як же з Україною домовлятися, коли вона процесу тільки шкодить». Українська делегація привезла в Стамбул дорожню карту для досягнення сталого мирного врегулювання і дорікнути, що країна не прагне миру, ніхто не зможе, вважає Желіховський.

Добре було показати, що ми спроможні далі послаблювати Росію, міфи про міць якої досі сильні на Заході. Є побоювання, якби це не спрацювало проти нас – європейці й так традиційно затягують з наданням військової допомоги, то чи не вирішать раптом, що українці й самі впораються, навіщо їм допомога? Але не вирішать, переконаний Яковлєв. «Логіка має бути інша – ми робимо те, що доступно з нашими ресурсами, а чим більше їх дасте, тим жорсткіше будемо воювати», – говорить він. А наразі вкотре підтвердили принцип: допомагати варто тим, хто готовий допомагати сам собі.

Атака 1 червня стала ніби сигналом партнерам, що ми готові боротися, лиш підтримайте. «Було б добре, якби врешті ми отримали засоби і дозвіл для ударів у глибокий тил РФ, – говорить Станіслав Желіховський. – Але й зараз маємо креативні підходи, щоб досягти цілей, до яких не дотяглися б і американські «Томагавки»». Тобто Україна спроможна здійснювати такі спецоперації, які не всі західні держави могли б реалізувати.

СПЕЦОПЕРАЦІЯ №2: ПЕРЕКОНАТИ ТРАМПА

Європейські партнери поки що не давали приводу сумніватися в їхній підтримці, тож палаючі російські аеродроми мають хіба що закріпити їх позицію. Головна інтрига – що подумали про це у Вашингтоні, який, як повідомляв новинний ресурс Axios, планами про спецоперацію не ділився. І навіть розвіддані США для неї, як писав канал CBS News, не використовували. «Я відстежував, як реагують американці – офіційної реакції нема і це добре, бо якби відразу з’явилась негативна заява, мовляв, Зеленський провокатор, то був би поганий сигнал», – вважає Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», експерт-міжнародник.

В ідеалі нас би мали похвалити, як Моссад, але Дональд Трамп цього не зробив і Пентагон теж, лиш повідомили, що оповіщені і спостерігають. «Це краще, ніж могло б бути. Вони бачать, що ми посилюємо переговорну позицію, здатні це робити і з нами можна працювати», – говорить він. Основний аргумент Трампа був – Україна просить допомоги, та не має шансів, нагадує експерт, тож навіщо Штатам втручатися. Аж тут стало яскраво видно, що шанси є навіть без сприяння США. «І це хороший контраргумент до закидів Трампа, – каже Краєв. – Найголовніше – демонструємо, що українці сильні, повноцінні, адекватні партнери – такі, як треба США».

«Путін має надію, що Трамп продовжить добиватися режиму припинення вогню. Він не показує бажання діяти з позиції сили щодо РФ і це створює, зокрема, умови, щоб Росія присилала на перемовини делегацію такого низького рівня і ті ж самі вимоги, – говорить Станіслав Желіховський. – Поки не бачу, щоб Трамп  був готовий посилити санкції проти РФ, вичікуючи, куди зайде цей процес». Та крім сподівань Москви ще є реальність, а вона така, що в політикумі США лунає все більше голосів за те, щоб посилити тиск на неї. «Громадяни США в переважній більшості, як демонструють опитування, підтримують це і з тим не може не рахуватися Трамп.

Тетяна Негода, Київ

Перше фото СБУ