Липа ще не зацвіла, а вже уродила: аргументи “проти” дострокового розпуску парламенту суцільно липові. А “за” – натуральні.

Поточне скликання дна ще не сягнуло, але підгрібає. У грудні КМІС відрейтингував 12 соціальних інституцій України: від церкви (довіра 56.7%) до парламенту (довіра 5.3%). Парламент орган не тільки законодавчий, а й представницький. І кого ж він наразі представляє?

А за співвідношенням довіра-недовіра з результатом – 76.8 наш парламент поступився навіть російським ЗМІ (-73.9)! Майнула грішна думка: чи не здати його в оренду росіянам?

З таким балансом наш всенародний баласт мав би сором’язливо вибачитись та й піти з миром. Куди там!

Поганий той солдат, який не хоче стати генералом – поганий той депутат, який не хоче залишитись депутатом. А ще гірший той, який чіпляється за мандат наче воша за кожуха.

Та ось парадокс: цій Верховній Раді майже всі недовіряють, а за перевибори лиш близько половини. Звідки ножиці?

У загальному вимірі, люди бояться щоб не стало ще гірше. Спасибі владо: 25-тиліття “реформ” наче лихоліття – вкарбувало у свідомість знак рівності між “змінами” й “лихом”.

Граючи на породжених нею ж страхах, влада й підкидає жахливчики. Як аргументи проти позачергових виборів. Типові розглянемо.

Порадіємо хоч подумки, і уявимо, що лелеки принесли нам якісний виборчий закон. Хто ж не розуміє, що позачергові вибори тоді неминучі? Звідси й ідіосинкразія народних обранців на словосполучення “новий виборчий закон”. Звідси й саботаж.

А як не вдасться? То так і буде. Підтвердимо давнозвісне: “кожний народ має ту владу, на яку заслуговує”.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO

Источник: newsonline24