Давно очікуваний візит держсекретаря США Рекса Тіллерсона в Москву до жодних суттєвих результатів в американсько-російських відносинах не привів і не міг привести. Надто вже сильно були обтяжені ці відносини хімічною атакою в Сирії і подальшою американською відповіддю, а також, нехай меншою мірою, новим загостренням ситуації на Донбасі. Та й заяви, якими обмінювалися сторони напередодні візиту, не вселяли оптимізму. Тіллерсон фактично висунув російській стороні ультиматум, зажадавши відмовитися від підтримки Асада і підтримати курс західних держав на сирійське врегулювання без нинішнього президента Сирії.

Путін же настільки ж ясно дав зрозуміти, що Москва не збирається відмовлятися від підтримки свого сирійського клієнта, і, пропонуючи ретельно розслідувати хімічну атаку в провінції Ідліб, відразу ж запропонував дві, на його думку, пріоритетні версії. Або сирійська авіація розбомбила підпільну майстерню бойовиків з виробництва хімічної зброї. Або це була чиясь провокація, спрямована на дискредитацію президента Башара Асада.

Ну, з першою версією все ясно. Вона буквально повторює ту, яку російська і сирійська урядові сторони озвучили відразу після хімічної атаки. А ось друга версія дуже цікава. Виходить, що якийсь непізнаний літак затесався в лави сирійських штурмовиків і бомбардувальників, які хотіли скинути на повстанців виключно звичайні бомби і ракети, дозволені всіма міжнародними конвенціями. І ось цей підлий «летючий голландець» обрушив на мирно спляче місто Хан-Шейхун бомбу або ракету з хімічною начинкою.

Звідки ж цей літак узявся? Зрозуміло, російським він бути ніяк не міг. Не стануть же росіяни підставляти свого єдиного союзника. Але, крім російських, у небі Сирії літають американські, британські, французькі, бельгійські літаки. Ясна річ, англійці, французи або бельгійці на таку жахливу провокацію ніколи б не зважились. Та й хімічної зброї у них немає. А ось американці, яких російські ЗМІ періодично звинувачують у зберіганні забороненої хімічної зброї, – інша справа. Вони, звичайно ж, і бомбили Хан-Шейхун зарином, щоб знову дошкулити Асаду!

Приблизно так сприймають слова Путіна про провокації одурманені пропагандою російські обивателі. Але ж Трампу з Тіллерсоном не поясниш, що вся ця ахінея – для внутрішньоросійського вживання. Тому цілком природно, що американський президент і державний секретар зробили висновок, що Асада Кремль кидати не збирається, і домовитися з ним щодо Сирії не вийде.

А тут ще американці перехопили переговори сирійських військових стосовно застосування хімічної зброї в провінції Ідліб. З них випливає, що офіцери армії Асада обговорювали з фахівцями-хіміками підготовку саме цієї атаки. На питання, чому ж США не запобігли бомбардуванням Хан-Шейхун зарином, американська розвідка виправдовується, що обсяг перехоплених повідомлень у Сирії та Іраку настільки великий, що оперативно впорядкувати і використати їх не представляється можливим.

У більшості випадків необхідна інформація витягується з цього потоку тільки в зв’язку з тією чи іншою конкретною подією, яка вже відбулася. У це, до речі, цілком віриться. Такі неминучі недоліки тотального контролю над радіо- і кіберпростором. Обсяг інформації настільки великий, що використовувати її в більшості випадків доводиться тільки постфактум, не для запобігання злочинам, а для їх розслідування.

Що ж буде в Сирії далі? Поки що американці знищили одну п’яту авіації Асада. Ще чотири таких удари, і вона, очевидно, перестане існувати. При цьому приводом для американських ударів, цілком імовірно, можуть послужити не тільки повторні хімічні атаки, на які Асад навряд чи зважиться, якщо вже тільки зовсім не з’їхав з глузду, але і просто бомбардування і обстріл урядовою армією мирного населення з великим числом жертв. А вже після знищення авіації Асада можна буде вводити в Сирії безпольотні зони. Російські бази в Сирії чіпати не будуть, але російським літакам заборонять літати над цими зонами під загрозою знищення.

І щось мені підказує, що Путін не ризикне перевірити реальність такої загрози. Витоки з російських військових джерел про те, що російська ППО в Сирії збиватиме американські ракети і літаки в разі повторення атак проти урядових військ, навряд чи кого злякають. Можливості російської ППО в Сирії вельми обмежені, і знищувати «томагавки» вона не може.

Щоб продемонструвати на переговорах із Тіллерсоном готовність піти на поступки в Сирії, Путін зробив нехитрий трюк. Після американської атаки на урядову авіабазу, російське міністерство оборони заявило про вихід з угоди США про попередження повітряних інцидентів у Сирії. А Путін заявив американському держсекретарю про готовність повернутися до виконання цієї угоди. Думаю, що насправді Росія з неї й не виходила.

Щодо пропозиції Тіллерсона Росії відмовитися від підтримки Асада і, навпаки, підтримати політику західних держав Лавров заявив буквально наступне: «Експерименти такого роду, засновані на одержимості зміни якогось диктатора, тоталітарного, авторитарного лідера, ми вже проходили і дуже добре знаємо, чим це закінчується. Позитивних прикладів, коли скидали диктатора і все пішло як по маслу, я не пригадаю».

Якщо слідувати логіці люб’язного Сергія Вікторовича, виходить, що зараз у Сирії все йде як по маслу: Асад бомбить повстанців і мирне населення, знищив вже десятки тисяч мирних жителів, контролює великі міста і начебто усунув, так принаймні здається в Кремлі, безпосередню загрозу свого повалення. Ось якби Асад зазнав воєнної поразки, то тоді, за логікою Лавров, треба було б прийти до нього на допомогу всім світовим співтовариством. А те, що диктатори розстрілюють власний народ і нападають на сусідів, так це нормально, за логікою глави російського МЗС.

Заяви за підсумками переговорів про створення комісії, яка вивчатиме шляхи нормалізації російсько-американських відносин і яка цілком може засідати до грецьких календ, так само як і слова Трампа про те, що Тіллерсон виконав у Москві «відмінну роботу», покликані замаскувати фактичну безрезультатність візиту держсекретаря США до Москви. Трампу визнати це незручно, оскільки він обіцяв виборцям спробувати поліпшити відносини з Росією.

Створення комісії якраз і має позначати хоч якийсь крок у цьому напрямі. А про те, що ніякого розміну Сирії на Україну в Москві не відбулося, свідчить заява Тіллерсона про необхідність повного виконання Мінських угод. Так що жодного прориву в російсько-американських відносинах в найближчому майбутньому очікувати не доводиться, а ось їхнє подальше погіршення через сирійську кризу залишається досить імовірним.