Спочатку про офіс. Для мене майже очевидно, чому у вікні штабу “ОУН” з’явився чоловік із гранатометом. Або я зовсім не знаю людей, або це дуже молодий хлопчина захотів сфотографуватися з тубусом від стріляної “мухи” на тлі ватної колони. У мене тут точнісінько такі самі: вилазять із “мухою” на бруствер (до ворожих позицій 500 метрів, працюють снайпер і ДШК) і просять їх сфотографувати. Сфотографуєш швидко, абияк, аби злазив скоріше, а він, зістрибнувши в окоп: “Ой, я тут тримаю неправильно, треба перезняти” – і знову лізе на бруствер.

Втім, якими б не були мотиви того хлопця, він вчинив розумно лише в одному випадку: якщо його метою було викликати негайний штурм офісу “ОУН”. Бо в такому випадку в будь-якій країні світу будь-яка поліція, від найчесніших слуг закону до найкорумпованіших прислужників режиму, негайно піде на штурм приміщення, де помічено “муху”. Тут без варіантів.

В Інтернеті є відоме фото, де чувак цілиться з “мухи” у будівлю Верховної Ради. Цей чувак – мій побратим, який провів міні-спецоперацію, використавши отримані ще до війни знання, щоб зробити цей фотожарт. Так ось, він зробив це фото не у дні масових заходів, не перед купою журналістських і ментівських камер, він прийшов і пішов, і досі не зізнався публічно, що то був він.

Коротше кажучи, якщо увімкнути мізки, а не просто молодече зухвальство, можна вигадати тисячу способів, як зіпсувати життя ватникам, не підставляючи свій офіс і не використовуючи гранатомет. У давнину на Кавказі на кинджалах робили напис: “Без потреби з піхов не діставай, без слави у піхви не повертай”. Зброя не для того, щоб нею лякати. Не збираєшся стріляти – не демонструй її.

Тепер про саму ватну ходу. Це звичайнісінька ворожа операція, фінансована газорубликами, не перша й не остання. В Інтернеті є купа фото, на яких портрети вояків Другої світової валяються на смітниках, викинуті після цієї акції їхніми “вдячними родичами”. От якби вони маленькі пожовклі фото з родинних альбомів повитягали й ішли з ними – от тоді б я повірила. А так – це все одно, що портрети Путіна несли.

От що я на місці влади (яка мусить постійно думати про імідж України в очах деградованих власною ситістю державних утворень, які не мають у сусідах Росію) робила б із подібними акціями.

1. Ходу – дозволити.

2. Усі види ворожої символіки (колорадки, російські і радянські прапори тощо) – заборонити. Лише портрети, квіти й подібні речі.

3. Письмово, під особистий підпис, попередити організаторів акції, що те-то й те-то – під забороною, й у разі наявності цих речей в учасників акції колону заблокує поліція.

4. Оскільки ватники не зможуть не притягти свої колорадки, бо хто ж інакше дізнається, що вони ватники, – ходу заблокувати. І тримати, поки не розійдуться.

І все, тиша і спокій. Там, де програєш фінансово й інформаційно, треба брати розумом.