Сьогодні, 10 березня, Вища рада правосуддя оправосудилася чудовою заявою – назвала законопроект про антикорупційні суди – неконституційним.

Опустимо за дужки те, що Раду правосуддя, як і інші органи суддівського самоврядування – Вищу кваліфікаційну комісію суддів (засекретили досьє кандидатів у Верховний суд) та Раду суддів (голова Ради Симоненко заборонила активістам вдягати мантії на акції та пригрозила порушенням закону) – взагалі то їхньої думки ніхто не питав.

Вони її висловили тільки для того, щоб підготувати ґрунт для порошенківського законопроекту про антикорупційні суди, який, вочевидь, збереже чинну процедуру добору суддів: руками Вищої кваліфікомісії із затвердженням ручної Ради правосуддя. Без міжнародників, без спеціальних умов для кандидатів, напівпрозоро і без реального контролю та важелів впливу з боку громадськості.

Нагадаю, ВККС та ВРП – це старі та зручні для всіх політичних кланів кадри, яким не можна, просто – небезпечно, доручати обирання суддів в антикорупційний суд!

Хоча б тому, що ці два органи лишили на посадах 70% суддів, які ухвалювали неправосудні рішення проти учасників Революції гідності!

В Україні судам довіряє аж 1% людей, стільки ж, скільки, наприклад, російським ЗМІ. Це стосується зокрема й ВККС та ВРП, до складу яких входять переважно судді. Їм уже не довіряє суспільство, то як можна доручити їм створення антикорупційних судів?

Чи має хтось ілюзії, що для незалежного і нарваного НАБУ влада не буде створювати такий саме неконтрольований суд, а тому будь-який президентський законопроект зберігатиме чинну процедуру добору суддів? У нас – немає.

Тепер по суті закидів про неконституційність, які ще до реєстрації законопроекту почали лунати від “експерта” ОБСЄ, який підготував для Банкової вдобну концепцію антикорупційного суду, яку, втім, швидко наламали антикорупційні експерти та міжнародні партнери України.

Опоненти особливих вимог до добору антикорупційних суддів говорять, що будь-які відмінності у процедурі добору суддів порушують принцип єдиного статусу суддів (при цьому не заперечуючи, що до різних суддів можуть бути різні вимоги).

Законопроект про антикорупційні суди якраз визначає цей статус.

Він передбачає, що антикорупційні судді обиратимуться за процедурою кваліфікаційного оцінювання, як це передбачено законом про судоустрій для суддів Верховного суду та вищих спеціалізованих судів. Кандидат на посаду антикорупційного судді муситиме пройти іспит, який організовуватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів, спеціальну перевірку, яку наразі проходять всі кандидати на посаду судді, та співбесіду на основі матеріалів суддівського досьє. Єдина особливість процедури добору антикорупційних суддів – запровадження додаткового фільтру у вигляді спеціальної конкурсної комісії, яка проводитиме інтерв’ю з кандидатами. Вона ж складатиме для ВККС список кандидатів.

Принагідно, варто згадати, що сам закон про судоустрій передбачає різні процедури добору для суддів Верхового суду та місцевих чи апеляційних судів. Так, суддею Верхового суду можу стати адвокат без суддівського досвіду та без навчання у школі суддів, а для кандидадтів у апеляційні судді, які не мають суддівського досвіду, навчання у школі суддів (спеціальна підготовка) є обов’язковим. Утім, такі відмінності у доборі не викликали сумнівів у дотриманні принципу єдиного статусу судді в законі про судоустрій.

Це прекрасно розуміють конструктори судової реформи на Банковій. З огляду на заяви Ради правосуддя, їхня версія “антикорупційних судів” з’явиться зовсім скоро.

Источник: newsonline24